амплітуда
АМПЛІТУ́ДА, и, ж.
1. фіз. Розмах коливання, найбільше відхилення тіла, що коливається, від положення рівноваги.
Від амплітуди, тобто розмаху коливань зв'язок, залежить сила звуку (з навч. літ.).
2. Різниця між середньою і крайніми величинами чого-небудь.
В усіх варіантах дослідів з вивчення впливу нікелю на біопродукційні параметри риб максимальною амплітудою відхилень від контролю відрізнявся індекс оптимальності середовища (з наук. літ.);
Досить значною є амплітуда кислотності ґрунту – 17,8 % та вмісту азоту – 17,6 % (із журн.).
3. перен. Те, що перебуває між крайніми виявами чого-небудь.
Амплітуда його [сільвиконкому] роботи – від важливого завдання державної ваги до вирішення найдрібніших справ (Остап Вишня);
Дивився тоді, коли амплітуда життя вимірювалась гімназіальним табелем, коли життя бігло певно, безтурботно й весело, як санки після пороші... (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)