ампліфікація
АМПЛІФІКА́ЦІЯ, ї, ж.
1. літ. Стилістичний засіб, що полягає у нагромадженні однотипних елементів мови: епітетів, синонімів, порівнянь і т. ін. для посилення виразності.
Своєрідністю творчого почерку письменника П. Загребельного є ампліфікація – нанизування і градація порівнянь (з наук. літ.);
Що ж до барокової стилістики першої половини XVIII ст., то тут емблематика, ампліфікація, формульність художньої оповіді дозволяли відтворювати основні характеристики синкретичної культури фольклору через систему стильових умовностей (з навч. літ.).
2. екон. Посилення дії факторів, параметрів у складній системі, коли незначні дії викликають сильний ефект.
Ампліфікація є одним із принципів теорії управління, який стверджує, що у складних системах незначний зовнішній вплив приводить до набагато сильнішої реакції системи (з наук. літ.);
Окремим випадком ампліфікації є відома дія економічних стимулів, коли виплата працівникам певної суми приводить до більшого прибутку, за розмірами несумірного із затратами на їхнє заохочення, завдяки зростанню випуску продукції, підвищенню її якості, скороченню відходів та ін. (з наук.-попул. літ.).
3. біол. Збільшення числа копій ДНК.
У клітині ампліфікація відбувається в результаті реплікації ДНК (з наук. літ.);
У штучних умовах ампліфікація досягається за допомогою полімерної ланцюгової реакції (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)