анархізм
АНАРХІ́ЗМ, у, ч.
1. Політична течія, яка заперечує державну владу і виступає за необмежену свободу особистості.
Чув вашу лекцію в нашому клубі взимку – про містичний анархізм або анархічний містицизм – точно не пам'ятаю (І. Кочерга);
Ідея не задовольняється тим, що вона існує зараз, ні, вона прагне пустити коріння глибше, переконати вас, що вона вічна. Тому ідея анархізму, бачите, подибується вже в творах Лаоцзи за шість століть до нашої ери (В. Підмогильний);
Усякий інший колір ще можна було зрозуміти: червоний – щось революційне, чорний – йдеться про анархізм, навіть зелений – чимось зв'язаний з ісламізмом, але – сірий? (Б. Антоненко-Давидович);
Людмила У., безумно закохана в анархізм, в його давнього апостола Малатесту та в його недавнього маршала, легендарного Нестора Махна (І. Багряний).
2. Невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.
Дійшли [дадаїсти] до самоліквідації мистецтва, заведення його в кут індивідуалістичного анархізму (В. Еллан-Блакитний);
У період революції 1917–20-х років Україну заплеснула хвиля хаосу, складниками якої були такі історичні процеси, як німецька окупація, громадянська війна, гетьманщина, анархізм, більшовизм (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)