анархія
АНА́РХІЯ, ї, ж.
1. Стан суспільства, в якому відсутні організована влада, закони, немає певних обов'язкових норм поведінки; безвладдя.
Місто лежало, кинуте на поталу анархії, люди дограбували його до решти, користаючися зі стану безвладдя (І. Багряний);
Безкоролів'я в Речі Посполитій завжди викликало ще більшу сваволю магнатів, справжню анархію (П. Панч);
// Заперечення, невизнання будь-якої влади, авторитету.
– А в Давида зараз якесь зборище, – як ковтнув шматок, раптом згадав Яків .. І Сахновський з-за столу. – .. Що це за анархія! Влади не визнають?! (А. Головко).
2. перен. Безладдя, хаос.
На станції в цей день панувала повна анархія, все йшло шкереберть! (О. Гончар);
– А що, дивлячись на вас, скажуть колгоспники інших сіл? Щоб і їм зараз же видавали зерно? І почнеться там анархія щодо виконання плану, як уже тут почалась (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)