Словник української мови у 20 томах

антрацит

АНТРАЦИ́Т, у, ч.

Один із сортів кам'яного вугілля, що характеризується великою щільністю, блискучо-чорним кольором і має високу калорійність.

Найдавнішим викопним вугіллям є антрацит (з навч. літ.);

Комбайн веду, Рубаю антрацит, І тут у мене на виду, Як у орла, – весь світ (М. Нагнибіда);

* У порівн. Юля немов уперше помітила круті дуги його брів і здивувалась, що вони поблискують при електриці, як антрацит (О. Донченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. антрацит — Антрацит — anthracite, hard coal — *Anthrazit, Glanzkohle – найбільш метаморфізований різновид вугілля кам’яного, що має високу теплотворну здатність. Колір чорний або сіруватий, Блиск металічний. Густина 1500... 1700 кг/м3, твердість 2...  Гірничий енциклопедичний словник
  2. антрацит — -у, ч. Один із найкращих сортів кам'яного вугілля, що характеризується великою щільністю, блискучо-чорним кольором і має високу калорійність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Антрацит — Антраци́т іменник чоловічого роду місто в Україні  Орфографічний словник української мови
  4. антрацит — (-у) ч.; крим. 1. у знач. збірн.; і нарк. Наркотики. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11; ЯБМ, 1, 33. 2. Махорка. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11; ЯБМ, 1, 33.  Словник жарґонної лексики української мови
  5. антрацит — антраци́т (від грец. άνθρακίτις – вид вугілля) високотеплотворне кам’яне вугілля, дуже щільне, блискучого чорного кольору. Використовують як енергетичне паливо.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. Антрацит — М. обл. підпорядкування Луганської обл., райцентр, 72 тис. мшк.; кам'яновугільні шахти, підприємства будівельних матеріалів; з 1896 шахтарське селище, з 1938 статус міста.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. антрацит — Антраци́т, -ту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. антрацит — АНТРАЦИ́Т, у, ч. Один із найкращих сортів кам’яного вугілля, що характеризується великою щільністю, блискучо-чорним кольором і має високу калорійність. Найдавнішим викопним вугіллям в антрацит (Хімія, 9, 1956, 123); Комбайн веду.  Словник української мови в 11 томах