апетит
АПЕТИ́Т, у, ч.
1. тільки одн. Бажання їсти, охота до їди.
Тепла пахуча пара од поросятини страшенно дратувала в них апетит (І. Нечуй-Левицький);
Апетит здоровий: все з'їдаю, що дають, і другий раз прошу (М. Коцюбинський);
– А ти чого не їси? – .. питав Віктор свою супутницю. – Щось апетиту нема. – А ти їж: апетит приходить під час їди (А. Головко).
2. перев. мн., перен. Прагнення до чого-небудь.
Король Зігмунд був таємний єзуїт, і конгрегація роздмухувала його апетит, щоб підкорити Ватиканові безмежні землі північно-східного царя (З. Тулуб);
Значна частина громадських і політичних рухів у Росії зрозуміла, що за імперські апетити доводиться платити (із журн.).
(1) Во́вчий апети́т – дуже великий апетит.
У нього з'явився .. вовчий апетит (О. Донченко);
Максим дивився з цікавістю, як вони мололи ту нещасну паляницю, і в ньому прокидалась заздрість .. до їхнього хижого, вовчого апетиту (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)