ареопаг
АРЕОПА́Г, у, ч.
1. У стародавніх Афінах – найвищий орган судової та політичної влади.
І, взявши його [апостола Павла], повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти? (Біблія. Пер. І. Огієнка).
2. перен., перев. жарт., ірон. Група авторитетних осіб, які зібралися для розв'язання яких-небудь питань.
[Любов:] Тіточко! Де ваш ареопаг? Перед ким ораторствуєте? (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)