аркан
АРКА́Н¹, а, ч.
Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин.
Василь на аркані вів жеребця до Псла (Панас Мирний);
Влучно кинутий аркан раптом сплутав йому руки, і хлопець звалився на землю (З. Тулуб);
* Образно. Твій край татарським стиснуто арканом. Ординські коні стоптують твій край (М. Бажан).
◇ Петля́ (арка́н) на ши́ю див. петля́;
(1) Як (мов) на арка́ні, зі сл. тримати, держати і т. ін. – міцно, не випускаючи зі сфери свого впливу.
Мовби магнітом притягує [Настя] подружок і тримає біля себе як на аркані (М. Ю. Тарновський).
АРКА́Н², у, ч.
Гуцульський чоловічий танок.
Тут, біля Дніпра, гуцули танцювали свій славетний аркан, вихровий танець карпатських богатирів (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)