афазія

АФА́ЗІЯ, ї, ж., мед.

Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку.

Особливе значення мають дослідження порушень фонематичного слуху при афазії (з наук.-попул. літ.);

Приступи мігрені супроводжуються нудотою або частими позивами до блювання, порушенням зору, розладом мови (афазією) (із журн.).

Значення в інших словниках

1. афазія — афа́зія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. афазія — (мед.) мововтрата, див. афонія  Словник чужослів Павло Штепа
3. афазія — -ї, ж., мед. Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку. Амнестична афазія — неможливість називати знайомі предмети або згадувати події на фоні правильного опису їхньої суті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. афазія — афа́зія (від грец. αφασία – оніміння) повна або часткова втрата здатності говорити або розуміти мову внаслідок ураження мовних центрів.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. афазія — АФА́ЗІЯ, ї, ж., мед. Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку. Особливе значення мають.. дослідження порушення фонематичного слуху при афазії (Рад. психол. наука.., 1958, 448).  Словник української мови в 11 томах