багатозначний
БАГАТОЗНА́ЧНИЙ, а, е.
1. Який має кілька (багато) значень.
Особливо захоплював Петра Антоновича Щедрін. Він міг годинами читати дітям казки та пояснювати багатозначні щедрінські алегорії (М. Олійник);
До неповних дублетів належать слова, одне з яких однозначне, а друге – багатозначне, але однією своєю семемою повністю збігається з однозначним (В. Русанівський);
Системнiсть лексичного складу сучасної мови виявляється у всiх її елементах: в органiзацiї тематичних лексичних груп, у структурi багатозначного слова, у наявностi синонiмiчних, антонiмiчних та iнших зв'язкiв (з наук. літ.).
2. Який має велике значення.
– Що, власне, сталося? – думав Сагайда, крокуючи вулицею Грінави. – Чому тобі такою особливою, багатозначною видається оця сьогоднішня розмова в словацькій хаті? (О. Гончар);
Багатозначним є факт благополучного, майже одночасного приземлення обох космічних кораблів у визначеному заздалегідь районі (з наук.-попул. літ.).
3. Який містить натяк на що-небудь; промовистий, виразний.
Вони мовчали, але це було грізне, багатозначне мовчання (С. Скляренко);
Обличчя Киселя стало таким багатозначним, неначе він ще щось знав про Марка, але до якогось часу тримав це при собі (М. Стельмах);
Він зробив багатозначну паузу (В. Владко).
4. мат. Який складається з багатьох цифрових знаків.
Для того, щоб правильно читати і записувати багатозначні числа, їх розбили на класи (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)