байрак
БАЙРА́К, у, ч.
Ліс у яру, в долині або яр, порослий лісом, чагарником.
Ой, не шуми, луже, зелений байраче, Не плач, не журися, молодий козаче (П. Чубинський);
Лісів стало менше, тільки по долинах траплялися невеликі байраки (І. Нечуй-Левицький);
Вже перед самим заходом сонця чоловік .. завів коні в глибокий байрак, міцно прив'язав їх до дерева (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)