бакшиш
БАКШИ́Ш, у, ч., розм., заст.
Дарунок; хабар.
– Бакшиш треба дати... ви не знаєте, що то бакшиш? .. хабар... як не дамо, одвезуть раба Божого [Остапа] у Рені, до москалів. А ті не погладять по головці, ой, ні... (М. Коцюбинський);
Бакшишами в Туреччині можна було добитися всього (З. Тулуб);
Я пам'ятаю місто на Босфорі .. І хлопчаків, що за малий бакшиш Стрибають в воду (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)