банальність
БАНА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. тільки одн. Абстр. ім. до бана́льний.
П. Тичина як вогню боявся банальності, знеособлення ритмічного звучання (з наук. літ.).
2. Давно відома неоригінальна думка; часто вживаний вираз.
Продекламував [тип] якусь чергову банальність надто театральним голосом (М. Хвильовий);
– Всі ми вік живемо і більшу частину його вчимося, щоб кінець кінцем уміти доладно висловлювати чужі думки, позичені банальності (Іван Ле);
Порівняння великого міста з живим організмом, попри всю банальність, цілком доречне (з наук.-попул. літ.);
Кожне переживання, кожна думка втратила свіжість і стала банальністю (з газ.);
* Образно. Банальність – це думка, що вийшла на пенсію (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)