барахло
БАРАХЛО́, а́, с., розм.
1. збірн. Старі речі домашнього вжитку.
– Ось тобі, Мишко, барахло, – замотайся гарненько в нього, бо холодно буде (С. Васильченко);
Марина розв'язала оклунок, почала викладати барахло: сорочки, хустки, спідниці, корсети, полотно (Г. Епік);
– Та й кімнату прибрати оту треба, що забита нашим барахлом (Іван Ле);
// Непотрібні речі; мотлох.
Мадам Фур'є вранці ходила на ринок, .. розкладала біля себе барахло, що залишилось після революції (М. Хвильовий);
Виймають спідсподу літературу, ставлять на полиці, барахло звідти скидають (І. Микитенко);
Європейська нація не може існувати за рахунок лише перепродажу імпортного барахла (з газ.).
2. перен., лайл. Погана, негідна людина.
Звісно, Гордієнко – барахло, інтриганка, плетуха, і, якби він [лікар] був на місці Ахметджанова, він давно б уже вигнав її (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)