бджільник
БДЖІЛЬНИ́К, а́, ч.
1. Те саме, що бджоля́р.
Трапляється, що бджолина сім'я залишається без матки. Щоб урятувати сім'ю, бджільники підсаджують у вулик нову матку (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що па́сіка¹ 1; вулик.
Над згарищами роїлися рештки бджолиних роїв, було нищено бджільники. Пасіки зрівнювали із землею (Г. Колісник);
Від бджільника, що стояв недалеко плетеної з фашиння огорожі, пахло вощиною (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)