бедлам
БЕДЛА́М, у, ч., розм.
Хаос, безладдя.
Велетенський бедлам повстав над станцією (Ю. Яновський);
Іноді мені й справді здається, що добре було б повернути наш люд до традицій патріархальної пошани й покори – це допомогло б уговтати сьогоднішній суцільний моральний бедлам (із журн.);
Своїми словами про бедлам він образив не лише лікарів, а й громадськість Львівщини загалом (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)