безвізовий
БЕЗВІ́ЗОВИЙ, а, е.
1. Який здійснюється без візи.
У Бразилії було укладено договір про дружні відносини i співробітництво між Україною i Бразилією, угоди про безвізові проїзди i протокол про консультації між міністерствами закордонних справ (з наук. літ.);
Політики почали розуміти вагу кордонів, вартість безвізового в'їзду, який обертається величезними втратами для бюджету (з газ.).
2. Який не вимагає візи.
Більшість навчальних закладів не повідомляють своєчасно про виїзд випускників з безвізових країн; штампи про припинення термінів дії реєстрації таким студентам проставляються лише в поодиноких випадках (з наук. літ.);
Міністр закордонних справ України та його литовський колега підписали двосторонню міжурядову угоду про умови взаємних поїздок громадян двох країн, яка передбачає безплатні візи для українців та безвізовий режим для литовців (з газ.);
Держав, котрі воліють з нами безвізового кордону, стає дедалі менше (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)