безпросипно
БЕЗПРОСИ́ПНО, розм.
Присл. до безпроси́пний.
Де сама вона [Христя] не була, кого у неї не перебуло. І все те безпросипно п'яне, зачуміло завзяте, безмірно розкидчасте (Панас Мирний);
– Він [Тит Назарович] зі мною у сварці. А коли посвариться, тоді п'є безпросипно (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)