безрукість
БЕЗРУ́КІСТЬ, кості, ж.
Властивість за знач. безру́кий.
Відсутність в арсеналі людини соціально значимих функцій (наприклад, у немовляти) передається відповідним типом одягу – уповиванням, що акцентує безрукість і безногість, кокономорфість (з наук. літ.);
Уявлення про “розв’язані руки” дозволяє припустити, що раніший віковий етап розглядався як період безрукості, “зв’язаних рук” (з наук. літ.);
Чим виправдовувати власну безрукість і безголовість?.. (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)