бенефіціар
БЕНЕФІЦІА́Р, а, ч., фін.
1. Юридична особа, якій призначений платіж або на користь якої виставлено акредитив.
За гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантують перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником свого обов'язку (з навч. літ.);
Виплати бенефіціару за акредитивом здійснюються з аналітичного рахунку “Розрахунки за акредитивами” (з навч. літ.).
2. Одержувач визначених вигод, що виникають у результаті реалізації проекту.
Країна, що є бенефіціаром, складає специфікацію на проект, враховуючи потреби і пріоритети, визначені Європейською Комісією (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)