Словник української мови у 20 томах

бензантрон

БЕНЗАНТРО́Н, у, ч.

Вуглеводнева хімічна речовина, вихідна для синтезу деяких барвників.

Відрив СО від молекулярних іонів є характерним для багатьох хінонів, наприклад, нафтохінону, бензохінону та бензантрону (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)