бережина

БЕРЕЖИ́НА, и, ж., розм.

Узбережжя, берег.

Берегом, берегом, бережиною ой хто ж то приходив вечориною (П. Чубинський);

Хлопець, із споважнілим обличчям, вертав додому. Він не пішов на міст, пішов бережиною, по вузенькій стежечці, що крутилася поміж надбережними лозами (А. Кримський).

БЕРЕЖИНА́, и́, ж.

Берегова або лугова трава, берегове або лугове сіно.

Підем бережину поскидаємо (Сл. Гр.);

За городами, широке й рівне, на кілька кілометрів стелилось поросле високою бережиною, обрамлене кущами низької лози дно балки (В. Козаченко);

Сліди повсюди: і на горбі, і на бережині, де коні паслися (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. бережина — бережи́на іменник жіночого роду узбережжя бережина́ іменник жіночого роду лугова трава  Орфографічний словник української мови
2. бережина — I береж`ина-и, ж. Берегова або лугова трава, берегове або лугове сіно. II бережин`а-и, ж. Узбережжя, берег.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бережина — див. гілка; трава  Словник синонімів Вусика
4. бережина — БЕ́РЕГ (край землі, а також місцевість, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін.); БЕРЕЖИ́НА розм. (смуга землі уздовж певного водоймища); УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, НАДБЕРЕ́ЖЖЯ (смуга землі і місцевіть уздовж берега моря, озера, великої ріки).  Словник синонімів української мови
5. бережина — БЕРЕЖИ́НА, и, ж. Узбережжя, берег. Берегом, берегом, бережиною ой хто ж то приходив вечориною (Чуб., V, 1874, 92); Хлопець, із споважнілим обличчям, вертав додому.  Словник української мови в 11 томах
6. бережина — Бережина, -ни ж. 1) Прибрежье, побережье. Берегом, берегом, бережиною ой хто ж то приходив вечориною? Чуб. V. 92. 2) бережина. Береговая трава, береговое сѣно. Підем бережину поскидаємо. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка