бліц
БЛІЦ, ч.
1. род. у. Коротка (звичайно десятихвилинна) шахова партія.
Блискавична гра (“бліц”) – це партія, в якій усі ходи слід зробити за фіксований короткий час (з навч. літ.);
Бліц Іванчук виграв, у класичних шахах Фішера переміг Широв, а Іванчук зайняв четверте місце (з газ.).
2. род. а. Фотоспалах.
Підозрілі “кореспонденти” нипали поміж людськими гуртами і блимали своїми бліцами (Р. Федорів);
Преса шаліла: цвірчали камери, спалахував бліц фотоапаратів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)