богобійний

БОГОБІ́ЙНИЙ, а, е, діал.

Богобоязливий.

Грішників Бог не послухає; хто ж богобійний і виконує волю Його, того слухає Він (Біблія. Пер. І. Огієнка);

З цим богобійним різником, що наскрізь пропахся овечим лоєм, старий Хаджі вічно мав справи (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. богобійний — богобі́йний прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. богобійний — Богобоязливий, богобоящий, богобоязкий, богобоязний, побожний, богомільний.  Словник синонімів Караванського
3. богобійний — -а, -е, діал. Богобоязливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. богобійний — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. богобійний — Богобі́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. богобійний — БОГОБІ́ЙНИЙ, а, е, діал. Богобоязливий. З цим богобійним різником, що наскрізь пропахся овечим лоєм, старий Хаджі вічно мав справи (Коцюб., І, 1955, 287).  Словник української мови в 11 томах
7. богобійний — Богобійний, -а, -е Богобоязливый.  Словник української мови Грінченка