боксер
БОКСЕ́Р¹, а, ч.
Спортсмен, який займається боксом (див. бокс¹).
Він був маленький і широкий, майже квадратовий у постаті. Мабуть, у минулому штангіст чи боксер (П. Загребельний);
Це був майстерний удар, що ним міг пишатися професійний боксер (А. Дімаров);
Київський боксер Віталій Кличко – перший українець, який виборов титул чемпіона світу серед професіоналів (з газ.).
БОКСЕ́Р², а, ч.
1. Порода сильних короткошерстих собак з тупою мордою і широкою грудною кліткою.
Можна сміливо констатувати той факт, що боксери – собаки життєрадісні, відкриті та добродушні, з поривчастим та імпульсивним темпераментом (із журн.).
2. Собака цієї породи.
Мій боксер погрозливо загарчав на незнайомця (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)