болід
БОЛІ́Д¹, а, ч.
Великий яскравий метеор із довгим хвостом.
Коли за ліс упало дві зорі, хлопець кинувся до хати, захоплено гукаючи: – Боліди! Боліди впали! (О. Бердник);
Болід виникає в результаті проникнення з міжпланетного простору в земну атмосферу великого каменя (з навч. літ.);
Болідом називається досить рідкісне явище – летюча вогняна куля (із журн.).
БОЛІ́Д², а, ч.
Гоночний автомобіль.
Всі команди привезли на тести проміжні версії болідів для перевірки нових вузлів і не прагнули показати кращий час (із журн.);
За кермо боліда Шумахер сяде тільки наступного сезону (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)