бондар
БО́НДАР, я, ч.
Майстер, ремісник, що виробляє діжки, бодні, дерев'яні відра і т. ін.
Унадився ж наш Василь до старого Наума..: то діло було до коваля, то до бондаря (Г. Квітка-Основ'яненко);
У Йосипа, у тесляра Чи бондаря того святого, Марія в наймичках жила (Т. Шевченко);
Свистів стругом бондар, що тут .. робив обручі (М. Коцюбинський);
Бондарі користувались у своїй роботі сокирою, одноручною пилою, циркулем... (з наук.-попул. літ.).
◇ (1) Че́рез ву́лицю бо́ндар кому, жарт. – дуже далекий або зовсім не родич.
Вона йому тітка, а він їй через вулицю бондар (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)