бонус

БО́НУС, у, ч., екон., фін.

1. Форма стимулювання праці або заохочення в якій-небудь діяльності.

Правильно розподілені бонуси можуть підсилити ефект заохочення шляхом нагородження людей, що роблять відчутний внесок у процвітання вашої компанії (із журн.);

Якщо у фірми немає зайвих грошей для виплати бонусів, то маленький бонус або бонус у формі відгулу також будуть корисними (з газ.).

2. Те саме, що комісі́йний 2.

Бонус встановлюється під час укладання угоди та/або після досягнення певного результату (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. бонус — бо́нус іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бонус — У. 1. Додаткова винагорода, премія. 2. Додаткова знижка, що її надає продавець відповідно до умов окремої угоди.  Літературне слововживання
3. бонус — -а, ч., фін. 1》 Додаткова винагорода, премія. 2》 Додаткова цінова знижка, яка надається за умовами контракту чи постійним покупцям. 3》 Комісійна винагорода за надання послуги відносно купівлі та продажу товару.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бонус — Надплата, надвинагорода  Словник чужослів Павло Штепа
5. бонус — (англ. bоnus) винагорода, яку одержує торговельний посередник у вигляді процента до загальної суми обігу, проведеного за його участю, премія, додаткова знижка, додатковий дивіденд.  Економічний словник
6. бонус — рос. бонус (від латин. bonus-добрий) — 1. Додаткова винагорода, доплата (премія), яку отримує торговий посередник у вигляді процента до загальної суми комерційної операції, проведеної за його участю.  Eкономічна енциклопедія