бордо
БОРДО́, невідм.
1. с. Сорт червоного вина.
– Угорське, шампан благородний, портвейн, бордо – от мої трунки (М. Коцюбинський);
Іноді [майор] виймає олівець і щось підкреслює, посміхається захоплено, потім глибокодумно морщить брови, сьорбає бордо і пасе далі вугляними очима по шпальтах газети (І. Багряний).
2. у знач. прикм. Те саме, що бордо́вий.
Величезний букет одразу зробив і без того щиру усмішку кутюр’є ще ширшою: троянди кольору бордо – його улюблені квіти (із журн.);
Сукня кольору бордо.
Словник української мови (СУМ-20)