боривітер
БОРИ́ВІТЕР, тра, ч.
Хижий птах родини соколових, що живиться перев. мишами й великими комахами.
Поміж ним [небом] і дубом угорі ширяло двоє боривітрів (Ю. Мушкетик);
Називається птах “боривітер звичайний” за свою звичку стояти в повітрі, часто проти вітру (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)