борона

БОРОНА́, и́, ж.

Сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі.

Вози, плуги, борони, рала .. так собі і стоять (Г. Квітка-Основ'яненко);

На шістнадцятий рік .. став ходити [Івась] біля волів, додивлятися до плуга, до борони (Панас Мирний);

Для боротьби з бур'янами посіви до появи сходів боронують легкими боронами (з наук. літ.);

У кінці XIX ст. побутували переважно прямокутні борони з дерев'яними брусками (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. борона — борона́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири борони́  Орфографічний словник української мови
2. борона — -и, ж. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. борона — Пропало, як би під борону впало. Не найдеш, бо закрите. Як за бороною куриться, то господар не журиться. Господарський досьвід, що добре заволочена рілля накриє насіння.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. борона — Захист, заступництво  Словник застарілих та маловживаних слів
5. борона — Кінське або тяглове сільськогосподарське знаряддя для розпушування та вирівнювання ґрунту, знищування бур'янів, прикривання насіння та мінеральних добрив; б. зубові, пружинні, дискові та ін.  Універсальний словник-енциклопедія
6. борона — Борона́, -ни́; бо́рони, борі́н, бо́ронам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. борона — БОРОНА́, и́, ж. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі. Вози, плуги, борони, рала.. так собі і стоять (Кв.-Осн., II, 1956, 172); На шістнадцятий рік..  Словник української мови в 11 томах