браслет
БРАСЛЕ́Т, а, ч.
1. Прикраса, яку носять на зап'ястях рук та щиколотках.
Антося вдавала, ніби надіває на руки браслети, на пальці – перстені, чіпляє в уха [у вуха] сережки (І. Нечуй-Левицький);
Вийшла Мар'яна. Англійський сірий сак, дорогий капелюх з вуаллю, браслет золотий на руці (С. Васильченко);
Скляне намисто й браслети з глухого, напівглухого та прозорого скла виготовляли давньоруські майстри (із журн.).
2. Ремінець наручного годинника, вигот. з металу, дорогоцінного каміння і т. ін.
Як правило, годинники комплектуються або ремінцями зі шкіри різних видів, або браслетами з нержавіючої сталі чи титану (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)