братство
БРА́ТСТВО, а, с.
1. Група, товариство людей, об'єднаних спільною діяльністю і метою, які дотримуються певних установлених ними правил.
Перше і найславніше з тих братств було братство Львівське ставропігійське (І. Франко);
Поет [Т. Шевченко] зустрічається на літературних вечорах з членами Кирило-Мефодіївського братства (О. Корнійчук);
Для захисту своїх соціально-економічних і національно-релігійних інтересів львівське міщанство уже в XV ст. створило свою окрему організацію – церковне братство (з наук. літ.);
На квартирі Гулака відбуваються збори, до нього, як до арбітра, звертаються молоді члени братства (із журн.).
2. тільки одн. Братське почуття, ставлення; дружба.
Шануйте всіх, братство любіть, Бога Бійтеся, царя поважайте (Біблія. Пер. І. Огієнка);
А на давнім пожарищі Іскра братства тліла (Т. Шевченко);
// Братня близькість, єдність.
У житті не так, як у театрі. Але людство й досі не збідніло на прояви братства (з газ.).
(1) Бра́тство (товари́ство) твере́зості – у дореволюційній Росії, колишньому СРСР та в деяких інших країнах – організація, спілка людей, які пропагують відмову від уживання спиртних напоїв.
– По інших краях, у Чехії та Моравії, засновують при кождій [кожній] церкві братства тверезості, – мовив Дум'як (І. Франко);
– Потім зачали [мужики] заводити товариства тверезості, бо дуже стали ґрунти тратити (В. Стефаник);
При храмах здавна відкривались богадільні, будинки працелюбності і товариства тверезості, де діти, позбавлені батьківської ласки, діставали достойне виховання (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)