бризки

БРИ́ЗКИ, зок, мн. (одн. бри́зка, и, ж.).

Краплини рідини, які швидко розлітаються від удару, вітру і т. ін.

Світ падав на бризки білої хвилі, що лилася по камінні (І. Нечуй-Левицький);

Водяні гребені б'ють у борт, обдаючи одежу солоними бризками (А. Шиян);

Болото бризками виривається з-під коліс (Н. Рибак);

Пішла [Христина] до ставочка, пірнула з розгону у прохолодну воду.., здійняла хмару бризок (О. Бердник);

Глянула [Інна] на себе в дзеркалі, крапленому бризками води, засміялася (В. Дрозд);

// Дрібні частинки твердого тіла, що розлітаються від удару, вибуху і т. ін.

Смертельні бризки з розірваної в десяти метрах .. міни різонули по деревах (Іван Ле);

Сліпучі бризки металу, характерний тріск електричної дуги – так ми уявляємо процес електрозварювання (із журн.);

* Образно. Яке тепле повітря навкруги, пташки на голих кущиках, як бризки радості (Ю. Яновський).

◇ (1) Ті́льки бри́зки полетя́ть від кого – чого – через сильний удар, вибух і т. ін. нічого не залишиться від кого-, чого-небудь.

Тим часом вийдуть [піші] з города .. та вдарять на знетямлених напасників так, що од них тільки бризки полетять! (П. Загребельний).

Словник української мови (СУМ-20)