будень
БУ́ДЕНЬ, дня, ч.
1. Не святковий, робочий день.
Шовкова плахта не к будню, а к святу (Номис);
В будень і в неділю Головоньку йому змиє [мати] (Т. Шевченко);
В будні обоє вони працювали (Панас Мирний);
Василь Васильович воліє приїжджати до Опанасовича не в дні свят.., а в будні (О. Полторацький);
Тріщать і ламаються турнікети біля входу. У будні сюди приходить не менше десяти тисяч чоловік (М. Слабошпицький).
2. перен. Трудове, повсякденне життя.
Вона бажала кращого, празникового життя. А у службі усе будень, усе загайно. Найнялась – продалась (М. Коцюбинський);
[Орфей:] Тепер же день робітний, тяжкий будень, не можу я, не смію святкувати! (Леся Українка);
Оповідати ввечері він любить Про сутички, про будні бойові (М. Рильський);
// перев. мн. Одноманітне безрадісне існування; буденщина.
Вона .. знала, що повинна щось робити, а не скніти в своїх сірих буднях (О. Донченко);
В майбутньому люди прийдуть до нього [до Бога] .. І тоді не буде гнітючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного безрадісного будня (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)