будь-що
БУ́ДЬ-ЩО, присл.
За всяку ціну; що б не було; за всяких умов; обов'язково, неодмінно.
Треба будь-що викрасти документи, які Воронов тримає у своїй готельній кімнаті... (Б. Антоненко-Давидович);
Тут звикли не виявляти істину для блага тих, хто мав недолю сюди потрапити, а навпаки, доводити вину будь-що, бо в тому їхня служба (Василь Шевчук).
БУДЬ-ЩО́, будь-чого́, займ. неознач.
Все одно (байдуже) що, що завгодно.
Для “Вісника” я хотів би дати не будь-що, а таку річ, яка справді оправдала б постанову редакції (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)