бумеранг
БУМЕРА́НГ, а, ч.
1. Метальна зброя, що має форму зігнутої палиці, яка сама повертається до того, хто її кинув.
Дивні заплутані фігури, які описує бумеранг у повітрі, можуть здивувати кожного (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Те, що повертається назад (перев. про які-небудь зловмисні дії); відплата, кара.
Війна має властивість бумеранга (О. Гончар);
Бумеранг жорстокості повернеться до тих, хто заощаджував час на вихованні синів чи доньок (із журн.).
3. у знач. присл. бумера́нгом. Повертаючись назад відплатою, карою.
Подорожчання перевезень може бумерангом ударити по споживчих цінах (із журн.);
Несплата за комунальні послуги повернеться бумерангом проти самих мешканців столиці (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)