буркун

БУРКУ́Н¹, а́, ч.

Те саме, що буркоту́н.

У запічку буркун бурчить (Сл. Гр.);

[Химка:] Я вам не пара... У мене є свій буркун дома (Панас Мирний);

Він скоріше нагадував собі генерала у відставці, буркуна, невдоволеного і примхливого (Н. Рибак).

БУРКУ́Н², у́, ч.

Рід трав'янистих рослин родини бобових.

Квітли жовтим цвітом буркуни (В. Козаченко);

На піщаних площах вирощують буркун і з гектара одержують до 300 центнерів зеленої маси (з наук. літ.);

У народній медицині буркун застосовують проти закупорки кровоносних судин (із журн.);

Он там під кущиками буркуну застиг боровик (з газ.).

Значення в інших словниках

1. буркун — бурку́н 1 іменник чоловічого роду, істота буркотун бурку́н 2 іменник чоловічого роду рослина  Орфографічний словник української мови
2. буркун — I -а, ч. Те саме, що буркотун. II -у, ч. Трав'яниста кормова і медоносна рослина з трійчастим вузьким листям і довгими китицями дрібних квіток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буркун — див. балакучий; буркотун  Словник синонімів Вусика
4. буркун — БУРКОТУ́Н розм. (буркотлива людина), БУРКУ́Н розм., ВОРКОТУ́Н розм., ВОРКУ́Н рідко. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю.  Словник синонімів української мови
5. буркун — БУРКУ́Н¹, а́, ч. Те саме, що буркоту́н. У запічку буркун бурчить (Сл. Гр.); [Xимка:] Я вам не пара… У мене є свій буркун дома (Мирний, V, 1955, 229); Він скоріше нагадував собі генерала у відставці, буркуна, невдоволеного і примхливого (Рибак, Помилка..  Словник української мови в 11 томах