бутіти
БУТІ́ТИ, бучу́, бути́ш, недок., діал.
Глухо ревіти.
Десь ревнула скотина, бугай бутить на все село (Панас Мирний);
Найчастіше Рудь сікався до великого, мов чорна гора, тура, який бутів грізно і потужно (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)