буфон

БУФО́Н, а, ч.

1. Актор, який виконує комічні ролі в цирку, на естраді, в театрі.

Буфон розважає публіку в цирках, розігруючи різного роду вистави з використанням розважальних трюків, кумедних сюжетів (з газ.).

2. перен., книжн. Людина, яка поводиться в товаристві, як блазень.

Серед приятелів Андрій змалечку виглядав зарозумілим і пихатим буфоном (з газ.).

Значення в інших словниках

1. буфон — буфо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. буфон — -а, ч. 1》 Актор, який виконує комічні ролі в оперетках і водевілях. 2》 перен., книжн. Про людину, що поводиться в товаристві як блазень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буфон — див. арлекін, паяц  Словник чужослів Павло Штепа
4. буфон — Жаба (лат. bufo)  Словник застарілих та маловживаних слів
5. буфон — буфо́н (франц. bouffon, від італ. buffone – блазень) актор з нахилом до виконання ролі блазня, буфонади.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. буфон — БЛА́ЗЕНЬ (зневажливо про того, хто вдає з себе дурника на потіху іншим або своєю поведінкою схожий на блазня), БЛАЗНЮ́К розм., КЛО́УН, КОМЕДІА́НТ, КУМЕДІА́НТ розм., КРИВЛЯ́КА розм. ПАЯ́Ц, ФІГЛЯ́Р, БУФО́Н рідше.  Словник синонімів української мови
7. буфон — БУФО́Н, а, ч. 1. Актор, який виконує комічні ролі в оперетках і водевілях. 2. перен., книжн. Про людину, що поводиться в товаристві як блазень.  Словник української мови в 11 томах