бюрократизм
БЮРОКРАТИ́ЗМ, у, ч.
1. Канцелярщина, нехтування суттю справи заради дотримання формальностей.
– Нам потрібна жива справжня робітнича допомога, а не мертвий бюрократизм (М. Івченко);
– Нi бюрократизму – ось наше з тобою гасло, Куцеволе, еге ж? (О. Гончар);
У якому боргу має бути перед людьми суспільство, що дійшло вже, здається, до межі бюрократизму і чиновницької байдужості? (з газ.).
2. Система управління, що характеризується неуважним ставленням до інтересів і потреб простих людей, канцелярськими методами роботи, тяганиною, формалізмом, кар'єризмом, прагненням до привілеїв і т. ін. та спирається на касту урядовців.
Абсолютизація державної форми власності з її жорсткою ієрархічною структурою управління є однією з головних передумов посилення позицій бюрократизму (з наук. літ.);
Бюрократизм – це не виконання влади, а самовладдя (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)