бібліотекарка

БІБЛІОТЕ́КАРКА, и, ж.

Жін. до бібліоте́кар.

Сербин був син міської бібліотекарки (Ю. Смолич);

Марія картає себе: “Колись ти була бібліотекаркою в полку .. А зараз .. Ким ти стала?” (М. Руденко);

Таке враження, поділився колись з бібліотекаркою, що творець побував на заводі один раз (А. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. бібліотекарка — бібліоте́карка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бібліотекарка — -и. Жін. до бібліотекар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бібліотекарка — БІБЛІОТЕ́КАРКА, и, ж. Жін. до бібліоте́кар. Сербин був син міської бібліотекарки (Смолич, І, 1947, 32); Марія картає себе: "Колись ти була бібліотекаркою в полку.. А зараз… Ким ти стала?" (Руд., Остання шабля, 1959, 41).  Словник української мови в 11 томах