більшати
БІ́ЛЬШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати більшим, збільшуватися розміром, обсягом, кількісним складом і т. ін.
Плата за день ніколи не падала від карбованця; зате більшала іноді й до п'яти (Панас Мирний);
Сонце, поволі спускаючись на захід, більшає, немов росте, яснішає (М. Коцюбинський);
Шхуну гойдало все більше, хвиля більшала й заливала палубу (М. Трублаїні);
// безос. Зростати кількісно; прибувати.
Коней на майдані все більшає (О. Гончар);
// Рости, підростати; розростатися.
Більшають діти – більшають і клопоти (приказка).
2. Ставати дужчим, сильнішим; посилюватися (про інтенсивність, ступінь вияву чого-небудь).
Жага кохання росла, більшала (І. Нечуй-Левицький);
Починається лайка, змагання. Крик, гук дедалі все росте, все більшає, просториться (Панас Мирний);
А на березі все більшав гомін тисячі білих чалм (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)