бінарний
БІНА́РНИЙ, а, е.
1. спец. Який складається з двох частин, елементів; подвійний.
Великою заслугою К. Ліннея є запровадження ним чітких назв для рослин і тварин, які складаються з двох слів, так званої подвійної, або бінарної, номенклатури (з наук.-попул. літ.);
Бінарна опозиція;
Бінарна сполука;
Бінарні металеві сплави.
2. мат. Який має арність два.
Бінарне відношення на множині є певним набором упорядкованих пар з елементів цієї множини (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)