бісус
БІ́СУС, у, ч.
Секрет бісусної залози у вигляді прозорих ниток, за допомогою якого двостулкові молюски прикріплюються до мушлі або іншої поверхні.
Личинка прикріплюється до зябер чи плавців риб за допомогою клейкої нитки бісусу та краєвих зубців черепашки (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)