вада
ВА́ДА, и, ж.
1. Недосконалість, недолік.
Вказавши хиби й вади утвору – зробите добре діло молодому авторові, а може, й літературі нашій (М. Коцюбинський);
Вона наскрізь бачить усі вади цього сивого .. діда (О. Донченко);
Він добре міг оцінити всі вади і хороші якості цього літака (В. Собко);
Санька рано пізнала горе, а її вада – німота – зробила її відлюдком (Григорій Тютюнник);
Одну ваду мав коник, якого дістали Чернишеві: розкувавшись, він стер копито і шкутильгав тепер на праву передню (О. Гончар);
Підчорнювала [Галя] брови й шкодувала, що ніс у неї трохи кирпатий. Здавалося, що цей ніс – головна вада її обличчя (Валерій Шевчук).
2. Несправність, пошкодження.
– Монтаж комунікаційної мережі в дистиляції має якусь ваду (Ю. Шовкопляс);
Якось Ганна помітила, що годинник із вадою: він почав помітно відставати (із журн.).
3. Те, що шкодить, має шкідливий вплив.
На плохенький животок і вареники вада (Номис);
[Маринка:] Тільки не хвилюйтесь: вам і радість, і горе – одна вада! (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)