важезний
ВАЖЕ́ЗНИЙ, а, е, розм.
Дуже важкий.
[Годвінсон:] Хто двигає такі гріхи важезні на скутій нечестю своїй душі, тому нема ні прощі, ні рятунку (Леся Українка);
Впрігшись у санчата, розшарівшись з морозу та напруги, тягне Вутанька вуличкою на гору важезні свої лантухи (О. Гончар);
Щодня робив [Максим] вправи з гантелями, все збільшуючи їх вагу, витискав важезні гирі (В. Козаченко);
Закалатав князь у двері важезним кулаком (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)