важкота

ВАЖКОТА́, и́, ж., заст.

Те саме, що вагота́ 1, 2.

Чув він дух тлілих бур'янів, втомленої землі й першого осіннього листя – було теперішнє його світло й ота радість, як серпневе сонце зі своїм запахом; прочувалася в ньому важкота пригнутих під плодами гілок (Валерій Шевчук).