варант
ВАРА́НТ, а, ч., фін.
1. Сертифікат, який дає власникові право купувати цінні папери за домовленою ціною протягом певного проміжку часу або безстроково.
Система обліку прав власності базується на використанні цінних паперів та похідних фінансових інструментів, таких, як опціони, ф'ючерси, варанти тощо (з наук. літ.);
Варант – це свідоцтво, яке дає право, але не зобов'язує тримача купувати у компанії певну кількість цінних паперів (акцій, облігацій, валюти та ін.) за вказаною у варанті ціною (з наук.-попул. літ.).
2. Свідоцтво товарного складу про прийняття на зберігання певного товару.
Варант складається з двох частин: власне складського свідоцтва, яке служить для передачі власності на товар при його продажу, та заставного свідоцтва, яке служить для отримання кредиту під заставу товару (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)