вгинати
ВГИНА́ТИ¹ (УГИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВГНУ́ТИ (УГНУ́ТИ), ну́, не́ш, ВВІГНУ́ТИ (УВІГНУ́ТИ), ввігну́, вві́гне́ш, док., що.
Прогинати всередину, робити заглиблення в чомусь.
– Та й поступав [ведмідь] до гаю, вгинаючи землю під ступою... (Марко Вовчок);
Довілля страв немов аж угинало дубові дошки на столах (Іван Ле);
Ти чуєш – до бою вступають гармати, І гавбиці [гаубиці] люто вгинають мости (Л. Первомайський);
Червоні торочки шовкової хустки полягли на кришталеву воду і, легесенькі, навіть не ввігнули води під собою (І. Нечуй-Левицький);
// тільки док. Нагнувши, втягнути в плечі голову.
Хлопчик .. угнув голову в плечі – і з розгону – головою Марка в живіт (С. Васильченко).
ВГИНА́ТИ² див. угина́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)